1 Самуїлова, 1:27 - Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього. А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа.
Я не віддам дитину сатані!
Ні Молоху я не віддам! Астарті...
Посвячую я Богу на всі дні-
Бо інші всі боги ніщо не варті!!!
Я Господу віддам дитя своє!
Як Анна віддавала Самуїла
Прийми, Господь! Це є- дитя Твоє!
Бо в Бога є для воскресіння сила!!!
І ти своє дитя не віддавай!
Неси у Дім Молитви! В Руки Бога!
Свято живи! Й дитину научай -
Хай в Правді йде її й твоя дорога!
Що кажеш на дитя своє- пильнуй!
Щоб потім гіркоту з слізьми не жати...
Її й своє життя ти не змарнуй-
Бо перед Небом будеш сам відповідати!
Роки дитинства, юності збіжать...
Що виплекав, стававши на коліна-
Те згодом будеш мати, батько жать
В житті твоєї дочки... Твого сина.
У Господа на мапі їх шляхи!
Господь- єдина, вірная надія!
Благословляє з Щедрої Руки
І Дух Святий в життя дітей повіє!!!
Хай Дух Святий їх по життю веде!
Батьків молитва хай оберігає!
Ісус Христос до Раю доведе-
І Сам зустріне! Як святих стрічає!!!
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 3546 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Крым - Сотниченко Андрей Крымские горы-особая любовь.Когда-то давно мне открыли их друзья из Ялты,и я узнал,что кроме моря,солнца и пляжа в Крыму есть ЭТО-горы.Горные купели,серебристые сосны(я и не знал,что такие бывают!),попадали и в туман сплошной-опасная штука,в полуметре ни зги не видно,садишься и тупо ждешь,пока рассеется-сорваться в пропасть-легко и непринужденно:)Не забуду 1-й подъем свой на плато-последние сантиметры-из последних же сил,из"не могу",благо,напарник тянул,опытный.И потом-вот это неописуемое,когда дотянулся и взглянул на море,вниз,а там рассветное солнце,словам неподвластно..Короче..лучше гор может быть только..правильно-Тот,Кто их создал.Ему хвала вовеки,и песнь эта.Аминь
